Голокост в Украї́ні — систематичне винищення євреїв на українських територіях, окупованих нацистською Німеччиною в 1941–1944 роках.

     "Голокост" у перекладі з давньогрецької означає "цілоспалення", "знищення вогнем", "жертвоприношення". Уперше цей термін використав лауреат Нобелівської премії миру письменник Елі Везелькак як символ газових камер і крематоріїв таборів знищення.

    У кожної єврейської родини в Україні є загиблий в численних ярах та долинах смерті, в гетто i концтаборах. Політика «остаточного вирішення єврейського питання» (ендлезунг) почала реалізовуватися після нападу на СРСР. Це була спроба знищити саме єврейство, причому ліквідація відбувалася на базi расових теорiй, якi проголошували євреїв «унтерменшн» (недолюдками). Їх знищення морально реабiлiтувалося i вважалося благородною справою.

     В Україні за роки німецької окупації (1941—1944) загинуло за різними даними від 1,2 до 1,4 млн. євреїв (не менш ніж 70—75% усіх знищених євреїв СРСР). Нині в нашій державі відомі 248 місць масового убивства євреїв: Бабин Яр у Києві, Яновський Табір у Львові, Дробицький Яр поблизу Харкова, Жандармська Балка у Дніпропетровську, табори Бердичева, Житомира, Хорола, Радомишля, Умані...

                                                        Бабин Яр - яр смерті

      В Україні національним Днем пам'яті та скорботи є 29 вересня. Це пов'язано з днем трагедії євреїв Києва, знищених 1941 року в Бабиному Яру. Це місце входить до списку всесвітніх меморіалів Голокосту як одне з найбільш трагічних місць у Києві.

     Бабин яр - великий яр у західній частині Києва. За два дні масових страт там було вбито близько 35 тис. осіб. Євреїв зганяли сюди з усього міста, відбирали всі особисті речі й одяг. Потім за допомогою палиць заганяли в проходи в насипи на краю яру глибиною 20-25 метрів. На протилежному краю розташовувався кулеметник. Постріли заглушувалися музикою й шумом літака, який кружляв над яром. Після того, як рів заповнювався двома-трьома шарами трупів, їх присипали землею.

Меморіальний комплекс «Дробицький Яр» у Харкові

      24 жовтня 1941 року німецькі війська вступили до Харкова. Вони швидко упоралися з «організацією мирного життя», і вже п’ятого грудня розпочався перепис населення. Євреїв вносили до окремих «жовтих» списків:  було занесено 10271 ім'я харківських євреїв, серед яких більше 75 % становили жінки, діти й люди похилого віку. 14 грудня 1941 року за наказом військового коменданта міста генерала Путкамера всіх євреїв у дводенний термін зобов'язали переселитися в район ХТЗ. У робітничих бараках, що залишилися після будівництва заводу, було організоване єврейське гетто. За свідченнями джерел, щодня з гетто виводили групи по 250–300 чоловік, яких вели на розстріл в Дробицький Яр (Травницька долина).  Уже напочатку 1942 року харківське гетто (одне із п’ятдесяти, створених окупантами в Україні) припинило своє існування. Також в яру розстрілювали полонених червоноармійців і психічно хворих людей. На дітей куль не витрачали, вкидали до котлованів живими.  Всього, за даними Державного архіву Харківської області, було розстріляно близько 16 000 — 20 000 чоловік.

      Уже у грудні 1943 року — після першого визволення Харкова — розпочався процес над військовими злочинцями, який описали Ілля Еренбург і Олексій Толстой. Тоді з повідомлень «Радінформбюро» весь світ уперше дізнався про «газенвагени» — машини-душогубки і газ «Циклон-Б».

     Після Перемоги, коли була в розпалі «справа кремлівських лікарів» і про євреїв згадувати стало недоречно, трагедія Дробицького Яру почала стиратися з пам’яті. Надто тих, хто не дуже хотів про неї знати. Проте майже потайки протягом 60—80-х років чимало громадських організацій проводили дослідницьку роботу. У 1988 році при Харківському відділенні Українського фонду культури Євген Лисенко і Віктор Бойко заснували програму «Дробицький Яр», збирали листи від родичів загиблих і створювали картотеку Голокосту. А у 1991 році оргкомітет прийняв рішення «Про увічнення пам’яті жертв фашизму, похованих у Дробицькому Яру» й оголосив відкритий конкурс проектів меморіального комплексу. Перемогли співавтори О.Лейбфрейд і В.Савенков.

      Меморіал будували довго, через нестачу коштів роботи нерідко припинялися. Проте від початку цю ініціативу підтримала Всесоюзна рада єврейських громад, потім до будівництва долучилися різні організації: концерни «АВЕК» й «УПЕК», завод ім. Малишева й авіазавод, «Турбоатом», «Хартрон», підприємці, міжнародна організація «Джойнт», банки міста, що передавали кошти до благодійного фонду «Дробицький Яр». Керував будівництвом С.Іщенко, визнаний урядом Ізраїлю «Праведником миру».

       Відкриття меморіалу «Дробицький Яр» відбулося у грудні 2002 року.

Порятунок євреїв українцями

     Багато українців, ризикуючи життям, рятували євреїв від знищення. Єврейському меморіальному музеєві Яд Вашем та ентузіастам вдалося встановити 2 363 прізвища рятівників-українців, які одержали почесне звання «Праведник народів світу».

     Відомий випадок, коли в Галичині було страчено 100 українців за те, що вони намагалися порятувати євреїв.  Були випадки, коли вся громада села рятувала єврейські родини.  Окремі організації, що співпрацювали з німцями, також намагалися допомогти євреям. У листопаді 1941 року Український крайовий комітет у Львові надіслав німецькій владі меморандум з протестом проти організації гетто у Львові. Цим же комітетом був створений українсько-польсько-єврейський координаційний орган для допомоги ув'язеним.

     Багато для порятунку євреїв зробила Українська греко-католицька церква. Греко-католицькі свяженники вихрещували євреїв, щоб дати їм християнські посвідчення. Ченці-студити та василіяни переховували в монастирях сотні євреїв. Порятунком євреїв займалися також деякі православні священники, а також секти баптистів та адвентистів сьомого дня.

      Активно протистояв винищенню євреїв Митрополит Андрей Шептицький. Він надіслав відкритий лист до Гіммлера з протестом проти винищення євреїв та залучення до цих акцій української допоміжної поліції. Шептицький був єдиним священником такого рангу в окупованій Європі, який виступив на захист євреїв. На це не спромігся навіть тодішній папа римський Пій XII. Улистопаді 1942 року Шептицький видав пасторського листа «Не убий», що засуджував будь-які види вбивства, але насамперед з політичною чи ідеологічною метою, як то було у випадку з євреями. За згодою Шептицького значна кількість євреїв переховувалась у греко-католицьких монастирях і навіть у митрополичій резиденції. Шептицький наказав сховати понад 300 єврейських дітей та цінні єврейські документи. У рятуванні євреїв йому допомагали, серед інших, сестра Йосифа Вітер (1946 її ув'язнено комуністичним режимом загалом на 30 років) і рідний брат Климент (37 євреїв; на фабриці взуття, яка належала студитам, — ще 16 євреїв; арештований радянським режимом 1947).

Спогади харків’ян – свідків подій Великої Вітчизняної війни

     Згадує Олег Казимирович Васюков, який народився в Харкові у родині інженера електромеханічного заводу:

     «Після безперервних бомбардувань і артилерійських обстрілів гітлерівці вдерлися до Харкова, хоча радянські власті й офіційна пропаганда до останнього дня запевняли, що місто не здадуть ворогові, а усякі сумніви у цьому — це дії «панікерів» і «диверсантів-провокаторів». Такі «запевнення» лише дезорієнтували людей. Для єврейського ж населення, яке не встигло евакуюватися і фактично було «здане» на поталу нацистам, це обернулося катастрофою.

       14 грудня 1941 року у місті розклеїли оголошення, в яких окупаційна влада вимагала, щоб «усі жиди», незалежно від віку, стану, хрещення, у тому числі і родини змішаних шлюбів та їхні діти протягом однієї доби переселилися до покинутих бараків часів будівництва ХТЗ. Того, хто не виконає наказу, чекав розстріл. Так, під загрозою неминучої загибелі, пройшовши в холод у багатотисячному натовпі багатокілометровий шлях уздовж усіяної трупами дороги, наша родина — я, якому лише минуло дев’ять років, мій 14-літній брат Женя, мама, дідусь Герш Аронович, дядя Арон і тітка Броня Ельтермани (тато тоді вже воював на фронті) — опинилися у єврейському гетто.

     Після знущань, грабежів, насильства, садистських тортур гітлерівців у концтаборі почалися масові розстріли. Коли смертельні «акції» з тотального знищення всіх в’язнів наблизилися і до нашого бараку, з якого есесівці стали насамперед силоміць витягати, вириваючи з рук ридаючих матерів, усіх дітей віком до 10 років, щоб вкинути їх у «газенвагени» (так ледь не загинув і я) — тоді наша родина вирішила втекти, хоч би чим це закінчилося.

     У ніч з 25 на 26 грудня 1941 року під прикриттям заметілі, що, на щастя, розпочалася, ми з мамою і старшим братом, переповзаючи від кучугури снігу до кучугури, пролізли під колючим дротом табірної огорожі, яка час від часу обстрілювалася з кулеметів, і вирвалися з пекла. Потім настали довгі, тяжкі поневіряння під виглядом біженців, яких скрізь було чимало, по селах і хуторах Слобожанщини протягом усіх років окупації аж до визволення у серпні 1943 року.

    Як ми дізналися пізніше, наступного дня після нашої втечі з гетто там почалися масові розстріли — разом із тисячами в’язнів «Дробицького Яру» загинула решта рідні. Нині їхні імена записані у Мартирологу виданої 1991 року у Харкові «Книги Дробицького Яру» та у книзі пам’яті Національного інституту Голокосту і героїзму «Яд Вашем» в Єрусалимі».

Трагічні свідчення  

   ЛЮТИЙ В ІСТОРІЇ УКРАЇНИ.
Львів - Видання Іваном Федоровим «Апостола» - першої друкованої книги на українських землях.
1648- Обрання гетьманом Богдана Хмельницького.
1654- Поїздка В. Бутурліна по козацькій Україні для прийняття присяги.
1812- Народився поет – сатирик Євген Гребінка.
1855- Народився Левко Семиренко – український вчений.
1860- Народилася велика артистка Марія Заньковецька.
1871- Народилася Леся Українка.
1905- Народився Улас Самчук – український письменник.
1919- Декларація Директорії до урядів Антанти та США з проханням  про допомогу в боротьбі з більшовиками.
1919- Станіслав. Закон Української національної ради про вживання української мови у державних установах.
1921- Підписання мирного договору між Українською РСР і Литвою.
1921- Ухвалення Ради Народних Комісарів  УРСР постанови про науку у вищій школі.
1930- Постанова про заходи щодо ліквідації куркульських господарств у районах «суцільної колективізації».
1939- І з’їзд композиторів України. Створення Спілки композиторів України.
1940- Західні області України. Перший етап депортації, що охопив 220 тис. чоловік.
1943- Звільнено Харків від німецько – фашистських загарбників.
1954- Москва. Указ Президії Верховної Ради СРСР про передачу Кримської області зі складу Російської Федерації Україні.
1963- Відбулась конференція з питань культури української мови.
1977- Після арешту Миколи Руденка Українську Гельсінську групу очолив письменник Олесь Бердник.
1989- Установча конференція Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка.
1992- Верховна Рада України затвердила тризуб малим гербом України.

2 лютого Стрітення Господнє   (у католиків)

2 лютого 1918- Раднарком постановив відділити церкву від держави, а школу від церкви.
2 лютого 19 листопада 1942 – 2 лютого 1943 –наступальний період Сталінградської битви. Завершилась найбільша битва Великої Вітчизняної війн  - Сталінградська  -  початок корінного перелому в Великій Вітчизняній війні. З обох сторін загинуло 1,5 млн. чоловік. Радянські війська оточили 300 000 солдат армії Паулюса.
                                                     

5 лютого Міжнародний день бойскаутів.
1850р. – в США був отриманий патент на арифмометр – так називався перший у світі калькулятор.
1861р. – американець Коулмен Селлерс запатентував кіноапарат.
1976р. – американка Мод Талл отримала водійські права у віці 104-х років! Рекорд!!!
7 лютого 535 років від дня народження Томаса Мора (1478-1535), англійського мислителя-гуманіста і політичного діяча
8 лютого 185 років від дня народження Жюля Верна (1828-1905), французького письменника
8 лютого День   Юного  Героя – антифашиста          
8 лютого 1725р. – перший імператор Росії Петро І помер від застуди, не написавши заповіт.
8 лютого 1837р. – Жорж-Карл Дантес поранив на дуелі російського поета Пушкіна в живіт.   Через два дня Олександр Сергійович помер.
9 лютого Міжнародний день стоматолога
1895р. – американець з Массачусетса придумав волейбол.
10 лютого 115 років від дня народження Бертольда Брехта (1898-1956), німецького письменника, теоретика мистецтва, театрального і громадського діяча
12 лютого Трьох святителів: Василя Великого, Григорія Богослова, Івана Золотоустого 
13 лютого 110 років від дня народження Жоржа Сіменона (1903), французького письменника
13 лютого 140 років від дня народження Ф.І.Шаляпіна (1873-1984), російського співака
14 лютого День св. Валентина 

14 лютого День святого Трифона 
1918 -  в СРСР введено календар нового стилю і тепер ми відмічаємо Новий рік двічі.
15 лютого День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.
1989р. - Вивід Радянських військ із Афганістану. З 1979 по 1989 рік  учасниками бойових дій стали близько 120 тис. воїнів, 15 тисяч із них загинули. Загинуло близько 1 мільйона афганців.
15 лютого Стрітення Господнє     (у православних)
1564- народився Галілео Галілей – фізик , математик , астроном , винахідник телескопа.  « Галілея порівнювали з Колумбом, який відкрив Америку, в дійсності ж він відкрив людям цілий Всесвіт»
15 лютого 265 років від дня народження Ієремії Бентама (1748-1832), англійського філософа, правознавця, родоначальника утилітаризму
16 лютого 200 років від дня народження С.С.Гулака-Артемовського (1813-1873), українського і російського оперного співака, композитора, актора, драматурга          
16 лютого 45 років від дня смерті Євгена Маланюка (1887-1968), українського поета, літературознавця, критика, громадсько-політичного діяча

1893- народився перший Маршал СРСР М.Н. Тухачевський.                
17 лютого 340 років від дня смерті Мольєра (1622-1673), французького драматурга і актора

18 лютого 1564- помер Італійський скульптор, художник, поет епохи Відродження Мікелянжело Буонаротті.
               
19 лютого 540 років від дня народження Міколая Коперника (1473-1543), польського астронома, творця геліоцентричної системи світу.

21 лютого Міжнародний день рідної мови
22 лютого 225 років від дня народження Артура Шопенгауера (1788-1860), німецького філософа-ідеаліста, представника ірраціоналізму та волюнтаризму
23 лютого 1918- день народження Радянської Армії - РСЧА – яка одержала перші перемоги під Нарвою та Псковом над німецькими військами.
День захисника Вітчизни 
Після розпаду СРСР День Радянської армії та Військово-морського флоту виявився зайвим — за відсутністю таких. Одне з найбільш урочистих свят, що відзначалося широко і по-державному, перетворилося на звичайний день календаря. Запропонований же українцям натомість День Збройних сил — 6 грудня, попри всі намагання популяризувати його в масах, так і залишився вузькоспеціальним святом, на кшталт Дня залізничника чи металурга.
23 лютого 135 років від дня народження К.С.Малевича (1878-1935), українського і російського живописця
                                                       
                                                       
23 лютого 130 років від дня народження Карла Ясперса (1883-1969), німецького філософа-ідеаліста, представника екзистенціоналізму
24 лютого
1848- побачив світ
«Маніфест Комуністичної партії» - написаний К. Марксом та  Ф. Енгельсом 

«Привид ходить по Європі  –  привид комунізму».
27 лютого 100 років від дня народження Ірвіна Шоу (1913-1984), американського письменника
27 лютого 190 років від дня народження Жозефа Ернеста Ренана (1823-1892), французького історика релігії, філософа-ідеаліста
28 лютого 330 років від дня народження Роне Антуана де Реомюра (1683-1757), французького фізика і природодослідника
28 лютого 700 років тому (1313-1375рр.) народився автор «Декамерона» Джованні Боккаччо.

480 років від дня народження Мішеля де Монтеня (1533-1592), французького філософа і письменника
28 лютого 1887- народився П.Н.Нестеров – льотчик , що першим зробив «мертву петлю».
29 лютого Буває один раз на чотири роки.